Игорь Коваленко | 21:23 05.01.2025 | 612
Ми вже неодноразово відзначали на наших сторінках, що за ті майже три роки, впродовж яких наша країна веде непримирену війну з агресором, життя внесло свої корективи в деякі постулати, які ще зовсім нещодавно ми сприймали як незаперечні істини. Зокрема, такий сталий вираз, як «коли говорять гармати, музи мовчать», сьогодні абсолютно не відповідає дійсності. Наприклад, виставки робіт українських художників зараз із величезним успіхом проходять не тільки в українських музеях і арт-галереях, а і за кордоном – про деякі з них можна прочитати у наших попередніх постах. А зовсім нещодавно неподалік від міста Дніпро, біля самісіньких дніпровських порогів, у Ландшафтному парку Світлани Кульбашної хазяйка парку презентувала свою нову програму — арт-резиденцію для українських митців під символічною назвою «НА ПОРОЗІ. Містерія волі» (як можна бачити, безпосередньо пов’язаною з локацією).
(N. B. Тут, мабуть треба зробити невеличкий відступ і зазначити, що термін «арт-резиденція» різні джерела трактують геть по різному: якщо скористатися суто філологічною термінологією, на увазі може матися або обставина міста, або обставина образу дії, або ще багато чого, тож, щоб не заплутатися у термінологічному розмаїтті, зупинимося на тому, що арт-резиденція — це програма, яка об’єднує митців для спільного проживання та роботи в нових місцях, які можуть мати творчий вплив на художника, надає запрошеним художникам час і простір для розвитку роботи та творчого дослідження нових ідей и може тривати від кількох днів до кількох місяців – прим. ред.)
«НА ПОРОЗІ. Містерія волі»: genius lоci
Ну, а тепер, визначившись з термінологією, продовжуємо розмову. Арт-резиденція «НА ПОРОЗІ. Містерія волі» запросила до участі українських художників, які впродовж двох тижнів намагалися візуалізувати у своїх витворах таємні сенси, приховані у віршах Шевченка, тобто перетворити словесний ряд в ряд візуальний.
«НА ПОРОЗІ. Містерія волі»: genius lоci
Організаторкою і кураторкою арт-резиденції «НА ПОРОЗІ. Містерія волі» виступила Світлана Кульбашна. Насамперед вона поділилася з учасниками результатами своїх багаторічних досліджень віршів Шевченка і невідомих широкому загалу фактів з його біографії (про це детально розказано нижче), — і лише після того митці взялися за свої пензлі та почали творити.
«НА ПОРОЗІ. Містерія волі»: genius lоci
Тож саме час надати їй слово (безперечно, комусь ії концепція може здатися декілька метафізичною, але, як то кажуть французи, nоbless оblige, бо на то воно, власно кажучи, і мистецтво – прим. ред.).
Організаторка і кураторка арт-резиденції «НА ПОРОЗІ. Містерія волі» Світлана Кульбашна
-Поперед за усе я хочу привести невеличку цитату з Карла Юнга, яка, на мій погляд, відображує сутність цієї арт-резиденції і може служити чимось на кшталт епіграфу. «Головна омана суспільства полягає в тому, що нібито існують відповіді, «рішення» або погляди, які лише потребують того, щоб їх хто-небудь висловив, вносячи необхідну ясність. Але, як показують численні приклади історії, справжня істина нічого не означає, поки вона не стала особистим внутрішнім досвідом».
Робота Дмитра Коломойцева
Вже чверть віку я живу біля порогу Ненаситець (він же Дід-порог, він же поріг Ревучий). Це – місце сили України, про яке Шевченко казав: «реве та стогне Дніпр широкий» та «…і Дніпро, і кручі було видно, було чутно, як реве ревучий». Колись цей поріг ревів так, що його було чутно на 40 верст навкруги, а водяний пилок підіймався вгору на сотні метрів.
Сергій Захаров за роботою
А я двадцать років не чула про нього — бо він не очевидний! Він під водою – так само, як під водою і сенси, які закладені фундаторами нашої нації в її становлення. Потоплені, але живі — як воля, що ще не вмерла, як насіння, що сімдесят років лежить у землі камінцем й раптово вистрілює зеленим паростком в небо, бо має волю до життя, яка понад усе.
Сергій Алієв-Ковика на тлі своїх робіт
Тож, на мою думку, філософські дослідження українських сенсів пустопорожні, якщо вони не з Дніпрових порогів нариті — як то кажуть, «чули дзвін…», і саме тому арт-резиденція й отримала назву «НА ПОРОЗІ. Містерія волі». Тарас Шевченко, стоячи тут, на скелі над могутнім Дніпром, був захоплений силою спротиву великої ріки, отримав своє просвітлення, обрав долю, що сягала за рамки життя: «Я так люблю її, люблю свою Україну убогу, що проклену святого бога, за неї душу погублю».
Груповий портрет на пленері: зліва направо – Сергій Захаров, Сергій Алієв-Ковика, Дмитро Коломойцев
«НА ПОРОЗІ. Містерія волі» — це розмова про особистий, подекуди містичний, досвід занурення у сенси, що ховають сплюндровані ландшафти Запорожжя, тобто території від Черкас до Херсону і від Кропивницького до Луганську (не плутати з містом Запоріжжя, перейменованим за часів СРСР, аби зменшити ареал козацького буття). Чому розмова саме зі мною? Бо моє покликання — відшукувати «геній місця» чи створювати його власноруч.
Марія Кострова малює «Егрегор Порога»
Надзусиллями двох останніх імперій знищено саму згадку про місце, де «родилась, гарцувала козацькая воля», де воля «не вмерла, а лягла спочити». Запорожжя — величезна біла пляма. Разом з затопленими порогами, розораними степами, розритими могилами, вирубаними вишневими садками у нашої землі забрали силу, а у українців забрали волю любити цю землю.
«НА ПОРОЗІ. Містерія волі»: backstage
Арт-резиденція «НА ПОРОЗІ. Містерія волі» мала за мету дослідження феномену та внеску природних ландшафтів Запорожжя у формування національної ідентичності українців як носіїв лицарського чину козацтва. Майже три роки тривали мої дослідження (йдеться про семантичний підхід до віршів Шевченка). Зазначу, що «потреба посилення семантики виникає тоді, коли життя висуває нову тематику і коли старі форми вірша, нерозривно пов’язані зі своєю вже беззмістовною семантикою, неспроможні схопити цю нову тематику». Коли втрачається зв’язок часів, вірші сприймаються як просто слова, просто рими, і виникає потреба знов здобути вогонь із попелу.
Робота Сергія Захарова
Обираючи семантичний ряд «ворог(супостат) – (заложні) душі – (дієва) любов», я отримала дивну оптику, через яку відкривається світ споконвічної боротьби за волю, з’являється надія на перемогу, стає зрозумілим, чим саме захопив і склав у націю народи містик-пророк, яким складним механізмом ми користуємось, не усвідомлюючи цього.
Марія Кострова читає лекцію «НА ПОРОЗІ. Містерія волі»
У якийсь момент з’явилося бажання доопрацювати оптику через сприйняття митцями, тож арт-резиденція «НА ПОРОЗІ. Містерія волі» запросила до участі трьох художників, причому перед кожним з яких було поставлено конкретне, так би мовити, надзавдання, — а саме:
— Сергій Алієв-Ковика, ілюстратор дисидентського журналу «Пороги» був запрошений для роботи з любов’ю до власної землі: у наших серцях має горіти надпотужна незгасима любов до всього свого, бо саме любов – наш спис проти ворога;
— Сергій Захаров, що пережив донецький полон, був запрошений для опрацювання теми ворога як пустої оболонки, що годується нашою вітальністю, як імплантації потойбічного зла в наш світ, щоб скорити, забрати волю;
— Дмитро Коломойцев, ветеран російсько-української війни, якого інколи називають першим пророком ЗСУїзму, був запрошений для того, щоб витягнути і узагальнити образ та роль «заложних душ» у здобутті волі для сприйняття сучасниками.
Без кота навіть арт-резиденція не та
Арт-резиденція «НА ПОРОЗІ. Містерія волі» була розрахована на два тижні. За цей час відбулися три краєзнавчі експедиції з відвідуванням порогів. Кожного дня ми разом читали, слухали, розмовляли. Ітогом арт-резиденції стала моя лекція «НА ПОРОЗІ. Містерія волі» і, звичайно, виставка робіт, створених учасниками.
Дощ іде, а музиканти грають — військовий оркестр Оперативного командування «Схід»
Незабутнім завершальним акордом стала злива під час закриття арт-резиденції. Під зливою ми співали «Реве та стогне» разом з військовим оркестром Оперативного командування «Схід», під зливою ж психологиня Марія Кострова провела арт-терапевтичну практику, змалювавши Егрегор Порога разом з учасниками.
Співають усі
Тепер я планую тур Запоріжжя-Черкаси-Київ-Луцьк-Львів-Франківськ та серію зумів для спільнот українців за кордоном з метою розкриття цієї суспільно-значимої теми для загалу, що ж стосовно створених за цей час робіт, ми плануємо презентувати виставки у Художньому та Історичному музеях Дніпра – орієнтовно десь на початку березня 2025 року.
Фото на згадку