GENIUS LОCI: КАТЕРИНОСЛАВ – ДНІПРОПЕТРОВСЬК – ДНІПРО: класицизм, ар-нуво, конструктивізм, сталінський ампір, «безбрежний леонізм» та надсучасніша архітектура в одному флаконі – Тетяна Коваленко у пошуках архітектурного ДНК Дніпра, або у чому полягає завдання мистецтва

Почнемо, як то кажуть, здалеку. Як сказав відомий банкір Ротшильд, «хто володіє інформацією, той володіє усім світом» – і з цим важко не погодитись. Кожному з нас інколи буває потрібно знайти інформацію на ту чи іншу тему – і наразі ми частіш за усе шукаємо її у Вікіпедії, яка зараз є самим зручним та доступним ресурсом. Сьогодні майже неможливо знайти людину, яка не знає, що таке Вікіпедія. А от про те, що саме вона організувала наймасштабніший у світі фотоконкурс, знає далеко не кожний. А між тим конкурс пам’яток культурної спадщини «Вікі любить пам’ятки» вже майже п’ятнадцять років поспіль проводиться в понад 40 країнах – і, зокрема, в Україні. Мета конкурсу — зібрати фотографії всіх пам’яток культурної спадщини світу, щоб потім проілюструвати ними статті Вікіпедії, яку щодня переглядають мільйони людей в усьому світі, а місія – сприяння охороні цих пам’яток. Нещодавно  в Києві пройшла церемонія нагородження переможців українського етапу конкурсу «Вікі любить пам’ятки – 2025». В топ-10 учасніків, відзначених  у номінації «За найбільшу кількість сфотографованих пам’яток новими конкурсантами» увійшла, зокрема, Тетяна Коваленко інтер’єрний фотограф, чудово знайома читачам з наших численних публікацій. Вона представила на конкурс світлини з свого нового фото-проекту GENIUS LОCI: КАТЕРИНОСЛАВ – ДНІПРОПЕТРОВСЬК – ДНІПРО (надалі GENIUS LОCI – прим. ред.), за які й отримала від організаторів конкурсу диплом й пам’ятні подарунки.

GENIUS LОCI: КАТЕРИНОСЛАВ – ДНІПРОПЕТРОВСЬК – ДНІПРО

У проекті GENIUS LОCI представлені фото пам’яток культурної спадщини саме Дніпра – одного з найбільших українських міст, заснованого, як прийнято вважати, у 1776-му році. Тож проект GENIUS LОCI Тетяна присвятила 250-річному ювілею свого рідного міста (який, за бажання, можна було б визначити у цьому році). Але перед тим, як перейти до власне проекту GENIUS LОCI, мабуть, слід представити його авторку більш детально.

Досьє. Свого часу Тетяна Коваленко здобула вищу архітектурну освіту, закінчивши Придніпровську Державну Архітектурно-Будівельну Академію. Роботу в сфері інтер’єрної фотографії почала у журналі «Dоmus Design» у якості стиліста зйомки. Пізніше, здобувши, необхідний досвід, й сама почала виконувати професійні фотосесії для українських та закордонних архітекторів – спочатку інтер’єрні, а згодом й архітектурні. Пізніше, після початку відомих подій, стала виконувати фото пам’яток культурної спадщини для європейських фотоархівів – так кінець кінцем, й з’явився фото-проект GENIUS LОCI. Сьогодні роботи Тетяни можна побачити у численних профільних виданнях, у прес-релізах архітектурно-дизайнерських конкурсів, у рекламних буклетах й, нарешті, у видавничому проекті «Дизайнери України», організованому кафедрою дизайну інтер‘єру та кафедрою 3D-дизайну ХНУМГ ім. Бекетова до 35-річчя незалежності України.

Ну, а тепер повернемось до власне проекту GENIUS LОCI. Сьогодні він  сприймається як масштабна візуальна хроніка, що перетворює рутинні фото пам’яток культурної спадщини країни на надважливий інструмент культурної дипломатії та національної пам’яті.

У фокусі проекту GENIUS LОCI – не просто фіксація фасадів більш-менш старовинних будівель, а пошук глибинних сенсів, ідентичності та архітектурного ДНК одного з найбільших українських міст. N.B. І хоча на дипломі зазначено «за найбільшу кількість поданих світлин», у даному випадку кількісні показники – лише вершина айсберга.

Головна цінність проекту полягає у бездоганній, рафінованій якості, де кожен кадр є результатом зрілого архітектурного мислення, тонкого відчуття простору та майстерного володіння світлом. Як каже сама авторка проекту GENIUS LОCI, головним стимулом участі у конкурсі «Вікі любить пам’ятки – 2025» для неї стало «бажання «прозвучати» на більш широкий загал, ніж у її професійній діяльності у сфері архітектурного фотографування».

І «прозвучати», треба зазначити, тут дійсно є чому. Бо ж Дніпро – це унікальне  місто зі складною й багатошаровою архітектурною історією та високим, якщо можна так висловитися, градусом статусності: місто замислювалося як третя імперська столиця (хоча так нею і не стало), а в «буремні дев’яності» мало негласний статус «фінансової столиці України».

На відміну від міст із чітко збереженим історичним ядром, урбаністичний простір Дніпра розвивався імпульсивно, вбираючи в себе амбіції тутешніх намісників – від Потьомкіна до Брежнєва – та естетичні коди різних епох. І проект GENIUS LОCI став унікальним дослідженням цієї міської «тканини», де різні архітектурні пласти не просто сусідять, а тісно взаємодіють, проростаючи один в одного.

Назва проєкту – GENIUS LОCI (лат. геній місця – прим. ред.) – обрана Тетяною зовсім не випадково. Римляни вірили, що кожне місце має свого духа-охоронця, який визначає його атмосферу та характер. У сучасному урбанізмі під цим терміном розуміють унікальну автентичність міста, його неповторне обличчя, що складається з історії, культури та архітектури.

Дніпро у фотооб’єктиві Тетяни Коваленко постає містом із потужним, вольовим та водночас дуже тонким «генієм місця». Це місто-трудівник, місто-експериментатор, де кожна епоха прагнула заявити про себе на повний голос. Той факт, що старовинні будівлі опинилися вплетеними в тканину пізнішої забудови, Тетяна трактує не як трагедію руйнації історичного середовища, а як унікальну особливість Дніпра – міста архітектурних палімпсестів, де нова історія пишеться поверх старої, але не стирає її остаточно.

Завдяки фотоконкурсу «Вікі любить пам’ятки» та професійному погляду Тетяни Коваленко архітектурна спільнота та широке коло глядачів отримали можливість заново відкрити для себе Дніпро. Цей проєкт наголошує, що архітектурна спадщина – це не застиглий музейний експонат, а живий організм, який вимагає нашої уваги, дослідження, документації та, головне, захисту задля збереження унікального «генія місця» для майбутніх поколінь.

Звичайно, головним акцентом GENIUS LОCI стали знамениті старовинні – як їх зазвичай називають місцеві жителі, «катерининські» (хоча правильніше було б називати їх «миколаївськими» – прим. ред.) – будівлі. Складені з місцевої якісної глини, ці цегляні споруди кінця XIX — початку XX століття є унікальним локальним феноменом. Катеринославський цегляний стиль — це невимушена, але вишукана пластика фасадів, яка геть не потребувала тинькування і досі вражає своєю монументальністю та фактурністю.

Проте архітектурний ландшафт міста не зупинився на цій «катерининській» естетиці – потім настали часи панування витонченого ар-нуво (чи то модерну), який проглядає у плавних лініях вікон та делікатних ліпних елементах, що дивом уціліли під час бурхливих трансформацій міста.

А далі перед глядачем розгортається справжня хронологічна стрічка: Тетяна Коваленко майстерно показує, як ці історичні об’єми опинилися в щільному оточенні пізнішої радянської забудови. Спочатку це був архітектурний конструктивізм, що тяжів до геометричної чистоти, функціональності та масштабного скління (як казав Ле Корбюзьє, «дім – це машина для житла» – прим. ред.) й став предтечою сучасної архітектури.

Потім – пишний сталінський ампір з його монументальними карнизами, колонадами та парадними фасадами, що намагалися структурувати простір нового радянського мегаполіса. Далі – суто утилітарні «хрущовки» та «брежнєвки», які заповнювали вільні площі та формували новий масштаб житлового середовища, створюючи різкий контраст із пластикою минулого.

Ну, й нарешті, суперсучасні будівлі та хмарочоси – починаючи з відомого далеко за межами Дніпра житлового комплексу «Башти», спроектованого Олександром Дольником, вони стрімко змінили силует міста та інтегрували його у контекст глобальної світової архітектури XXI століття.

Слід зазначити, що усі ці епохи у проекті GENIUS LОCI зовсім не сприймаються як хаос. Тетяна Коваленко трактує їх як живий, безперервний процес міського генезису. Ба більше: cпецифіка її роботи у якості інтер’єрного фотографа наклала виразний відбиток на ці світлини. Бо ж архітектурна фотографія вимагає особливого підходу: тут немає місця випадковим ракурсам чи спотвореним пропорціям. І Тетяна демонструє абсолютне розуміння тектоніки будівель, геометрії ліній та перспективних спотворень.

Фотографії з проекту GENIUS LОCI – це не просто суха фіксація пам’яток культурної спадщини для реєстру: це – глибокі художні висловлювання. Тетяна володіє рідкісним даром — вона вміє «читати» простір через світло і тінь. Вона обирає такий час доби та стан атмосфери, коли сонячні промені найкраще підкреслюють рельєф старовинної катеринославської цегли, виявляють делікатну графіку ліпнини ар-нуво чи підкреслюють сувору монументальність конструктивістських площин.

Кожна світлина проекту GENIUS LОCI дихає повітрям. Вона фіксує не лише об’єкт, а й середовище навколо нього: взаємодію старої стіни з тінню від сусіднього сучасного хмарочоса, відображення хрущовки у скляному фасаді новобудови, затишок старих дніпровських двориків, які ховаються за парадними проспектами etc.

Саме тому вельми майстерні й вишукані кадри Тетяни не лише дають глядачеві естетичне задоволення, а й спонукають його до аналізування міського простору, тобто стимулюють розгортання у його свідомості інтелектуальних процесів. Можливо, саме в цьому й полягає головне завдання мистецтва – якщо, звичайно, припустити, що в мистецтва взагалі можуть бути якісь завдання.